Розуміючи прощу в такому сенсі, можемо назвати її таємницею віри, яка дозволяє нам зроміти ціль і сенс нашого життя. В цьому й полягає мста кожної прощі - допомогти людині зрозуміти сенс свого життя та наблизити її до Бога. Зовнішні умови (віддаленість від щоденних клопотів, швидкого ритму життя) допомають їй усвідомити цю істину. І тому, завдання, яке ставлять собі організатори прощі є завжди одне - створити кожному, хто бере участь в прощі, сприятливі умови для особистої глибокої переміни, внутрішньої віднови та зустрічі з Господом. Саме тому важливим є прислухатися до всього, що говорять чи просять виконати організатори прощі.

Чому я іду на прощу?

Часто запитуючи когось про те, чому йде прощею, чув у відповідь: за Церкву та Україну, за злагоду в сім'ї, за добру долю сина чи дочки, тощо. Очевидно, що є багато таких, які йдуть прощею просто з цікавості. Це є також дуже добрим фактором, лиш би тільки ту зацікавленість спрямувати на особу Господа Ісуса, який з любови до нас дав себе розіп'ята. Хотілось б однак, звернути увагу на один з фундаментальних моти¬вів прощі, а саме духовне зростання у вірі. Прочанин є подібним до апосто¬лів, які зростали у вірі і довірї до Ісуса перебуваючи завжди при ньому. Нехай же й нашим наміром прощі буде бажання знаходитися завжди близько Христа, а Він, який знає кожного від лона матері його, допоможе нам в усіх потребах чи проханнях. Цьогоріч-на проща, яку присвячуємо блаженному преподобномученикові Климентієві Шептицькому, у великій мірі допомагає нам подолати це завдання. Адже, коли не знаємо, що це таке - бути близько біля Христа, маємо подивитися на приклад життя блаженного Климентія, який до кінця був вірний тому, Хто його покликав. Сподіваюся, що духовні науки, які слухатимете в часі богослужінь по місцях зупинки прощі, допоможуть кожному з Вас бодай в якісь мірі зрозуміти, до чого Господь кличе нас як християн у сьогоденні.

   Врешті, ми підійшли до не менш важливого питання про те, якими прикметами прочанин відрізняється від інших людей, які також подорожують (напр.: від туриста). Для того, щоби кожен міг зрозуміти цю різницю, обмежмося до конкретних, проте дуже суттєвих рис прочанина. Отож, для того, щоб той, хто бере участь в прощі міг дійсно зватися прочанином повинен:
- мати надприродну, духовну мотивацію своєї подорожі;
- брати участь у всіх молитвах, богослуженнях, духовних науках та програмах, запланованих організаторами;
- зважитися на труд духовної обнови через участь у Св. Тайні Покаяння - Сповіді та Пресвятій Євхаристії;
- прийняти в дусі покори та покути всі незручності (напр.: змучення, спеку чи дощ, умови ночівлі та скромне харчування і т.д.);